credentes (credentes) wrote,
credentes
credentes

Мої 5 копійок

Оригинал взят у rich_ka в Мої 5 копійок
В селі не зразу почула про рішення польского парламенту. Чомусь всі, кого читала з українців, обурюються. Позиція, як в одного з персонажів «Монте-Крісто», навіть «якби в родині було тисячі Янін, я б все одно бився б на дуелі за кожну «. Але ж син графа на це має свою думку, він вважає, що Едмон Дантес мав право так чинити…
Що я напишу про це. Не про Монте-Крісто, а про поляків з українцями.
Нарешті сталося.
Унікальна подія в українській історії.
Тепер і ми, Химко, люди.
Тепер ми, як нація, повністю дорослі: нарешті нас визнали рівними. Бо в трактуванні української історії як виходить: гнобили, гнобили, гнобили, голодом морили, репресіями знищували, етнічні чистки влаштовували, і все над нами. А ми – унікальне явище в Європі, і серед слов»янства теж, ми – нікого і ніколи. У нас якщо УПА – то янголи в білих шатах, читають вірші і приймають до себе всі національності .Чом вони тоді армією назвались, не зрозуміло, армія, за визначенням, має з кимось воювати, а воювати – дослівно означає «вбивати.»
Або справа СВУ. Невинна інтелігенція постраждала. Ключове слово – «невинна». Мені знову соромно і дивно, невже ці люди не прагнули боротись з диктатурою? Невже підтримували владу «ефективного менеджера»? І що – вся боротьба вигадана ГПУ як «операція «Трест». Але навіть «Трест» базувався на справжньому підпіллі!
Перейдемо до Волині. Там загинули українські родини, страшна трагедія. І що, ви хочете сказати, що їх рідні, як справжні християни, просто пробачили? Не взяли до рук зброю, не пішли на польські села, а сиділи і оплакували своїх мерців? І чекали, поки прийдуть по них? Як їх тоді зрозуміти? Ціла Європа у вогні, всі воюють зі всіма, а українці примудрились залишитись невинними.
Я в це не повірю.
Я не фахівець з Волині. Я вірю Маріушу Щигелу, що його бабцю вбили українці. Родинні перекази в таких випадках рідко брешуть.
Я знаю, що навіть у Вінницькій області були спроби влаштувати локальну «Варфоломіївську ніч». Чула колись. В одному селі вже і дату назначили, коли «поляків» різатимуть. Але окупаційна влада втрутилась і не дала. Окупаційна влада нікому не дарувала право вбивати без її відома.
Але ж намір – був.
Тоді був такий світ.
Страшний світ.
І українці, як народ, теж в тій крові вимочили свої руки.

А тепер – світ інший.
В сучасному світі інша політика - вибачатись.
В ньому щодня хтось у когось просить пробачення.
Австралійський уряд – в місцевих аборигенів, бо дітей забирали у матерів.
Ірландський – у жінок, які потрапляли на примусові роботи.
Німецький – у всіх підряд, кого тільки згадає.

Чи робить це їх слабкими?
Я думаю, ні.
Це робить їх сильнішими.
Зрештою, як і все, що нас не вбиває.
Tags: Разное
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments